Навчальні програми освітні центри TNAC пройшли десятки випускників
«Зелений» рух тільки набирає оберти у Вірменії. Одним із його піонерів можна сміливо назвати Ріпсіме Мкртчян, авторку ініціативи «EcoWaste». Усе почалося 2018 року, коли вона побачила, як багато паперу викидає в сміттєве відро.
Громадська організація «EcoWaste» провела багато екологічних ініціатив
— Я закликала друзів здати зібрану ними макулатуру на переробку, — розповідає Ріпсіме. — Написала звернення в соцмережах і на нього стали відгукуватися різні люди. У Єревані до нас приєдналося багато громадян. Ми організували акції зі збору декілька разів на місяць. Люди вже знали, коли та куди виносити макулатуру. Це стало звичкою.
Фото
До руху долучилися різні організації, і дуже скоро вислів «Папір — не сміття» став крилатим у столиці.
У Ріпсіме Мкртчян, фізикині за професією, було величезне бажання очистити Вірменію від помийних куп через порятунок від звалища всіх придатних для переробки речей і матеріалів. Вона почала зі звернення у належні органи, та відповідей не отримала.
У Ріпсіме Мкртчян, фізикині за професією, було величезне бажання очистити Вірменію від помийних куп через порятунок від звалища всіх придатних для переробки речей і матеріалів. Вона почала зі звернення у належні органи, та відповідей не отримала.
— Раніше я гадки не мала, що діється в сфері переробки сміття у Вірменії. Я стала шукати інформацію, до мене додалися друзі. Щодень ми дізнавалися що-небудь нове, і цей процес триває досі, — ділиться Ріпсіме.
Все почалося з громадянської кампанії «Папір — не сміття»
Громадянська кампанія «Папір — не сміття» набирала оберти, обсяг відходів, спрямовуваних на переробні заводи, зростав. Люди стали робити пожертви, накопичилася певна сума. І 2018 року Ріпсіме з однодумцями зареєструвала свою ініціативу як громадську організацію «EcoWaste».
Черга дійшла й до пластику. «EcoWaste» заручилася домовленістю з переробним заводом і оголосила про збір пластикових відходів.
Черга дійшла й до пластику. «EcoWaste» заручилася домовленістю з переробним заводом і оголосила про збір пластикових відходів.
— Найприємнішим у всьому цьому була довіра людей. Проєкт об’єднав понад 40 волонтерів і став тією до пори відсутньою ланкою між народом і переробниками, — не таїть радості Ріпсіме.
Члени організації безпосередньо брали участь у сортуванні зібраного сміття, докладно пояснювали громадянам, які речі й у якому стані непридатні для подальшої переробки. Діяльність «EcoWaste» підтримала мерія Єревана, виділивши грант. За ці кошти команда протягом пів року організовувала регулярне вивезення сміття в адміністративному районі Давташен у столиці.
19 800
пластику
кг
134 500
Було перероблено за роки існування ініціативи.
паперу
4300
кг
12 200
кг
поліетиленових пакетів
скла
кг
Всілякі товари, які отримали друге життя після рециклінгу, зібрали на сайті Green Shop і організували їх продаж.
Проєкт «EcoWaste» отримав продовження: у двох районах Єревана Ачапняк і Давташен муніципалітет установив сортувальні контейнери.
Проєкт «EcoWaste» отримав продовження: у двох районах Єревана Ачапняк і Давташен муніципалітет установив сортувальні контейнери.
Без екоосвіти — ніяк
Люсіне Карапетян переконана, що без екологічної просвіти далеко не зайдеш, і населенню треба змалечку пояснювати значення тих або тих заходів.
— Мало хто вірить, що що-небудь може змінитися від однієї людини. Але ми виховуємо покоління, спроможне діяти так, аби зменшувати шкоду для довкілля. Екологічна освіта сприяє сталому розвитку, — упевнена вона.
Основанный в 2019 году образовательный центр TNAC успешно работает до сих пор
У рідному місті Вайк Вайоцдзорської області Люсіне відкрила неурядову громадську організацію «Solution HUB», яка робить наголос на екопросвіті. На її курсах діти й молодь із різних областей країни вчаться правильно сортувати сміття, дізнаються про наслідки для природи та людей від забруднення пластиковими відходами, обговорюють інші екологічні проблеми та те, як залучати ЗМІ до їх висвітлення, їздять на природу.
На даний момент на програмах Impact HUB вивчилося понад 350 осіб. І це вже дає плоди: «Мої випускники 2016-2017 років сортують сміття, змінили спосіб життя й зменшили свій екологічний слід», — гордо каже Люсіне.
На даний момент на програмах Impact HUB вивчилося понад 350 осіб. І це вже дає плоди: «Мої випускники 2016-2017 років сортують сміття, змінили спосіб життя й зменшили свій екологічний слід», — гордо каже Люсіне.
«Без екологічного активізму не може бути активної громадянської позиції»
Ось що про себе оповіла Люсіне Карапетян:
— Я очолюю молодіжний центр TNAC і організацію «Solution Hub». З 2016 року беру участь у проєктах із розширення можливостей для молоді й освітніх програмах, основну частину яких спрямовано на екологічне просвітництво.
2015 року я переїхала до Єревана, щоби продовжити навчання в університеті. Але зв’язків із рідним Вайком не втрачала. 2016 року я брала участь в екошколі, після чого вирішила, що у Вайку теж потрібно організувати невеликий освітній проєкт. Ми визначилися з назвою: TNAC — «Тренінги для неформальної освіти й активної громадянської позиції». Розробили курси про екологічну освіту, стійкий розвиток і безвідходну діяльність, але не було фінансування. Грошей не було навіть на проживання учасників, тому ми придумали запровадити модель прийомних сімей. Ця ідея дуже популярна в світі, ми самі бували в різних країнах як гості, та у Вірменії такої практики не було. На перші заняття TNAC нічого не витратили. А 2019 року заснували громадську організацію та молодіжний центр і успішно працюємо до сьогодні.
Починала я з Вайка не просто так. Так, там є знайомі, інфраструктура, легше провести будь-який захід, та це не єдина причина. Коли я була підлітком, у Вайоц-Дзорі, а у Вайку поготів, не було можливостей для самовираження та волонтерства. Подорослішавши, я вирішила створити їх для молоді Вайоц-Дзора. Невід’ємною частиною будь-якої програми для дітей є екологічні освіта й активність. Без екологічного активізму не може бути активної громадянської позиції. Інфраструктура у Вайоц-Дзорі не розвинута, і громадяни тільки зараз починають розуміти, що кидати сміття на вулиці — погано. Через місто текла сильно забруднена річка, яка бере початок у Сюнікській області та доходить до озера Севан. У неї скидали сміття мешканці прилеглих районів. Коли мене в 7-8 класах питали, в чому проблема мого суспільства, я завжди відповідала, що в смітті. Мені геть не подобалося бачити сміття на дорозі чи людей, які кидають його в річку.
Я народилась у великій сім’ї, нас було семеро. Ми мали невеликий город, курей і т.д. І використовували все по максимуму: одяг не викидали, поки не зношували до краю, їжа ніколи не опинялася у відрі для сміття, а діставалася курам. У певний момент це сформувалося в голові як спосіб життя. Для мене поняття «велика сім’я» та «менше витрачати» взаємопов’язані. На додачу я просто не люблю пластик, поліетилен, сміття.
Курси TNAC тривають 5-7 днів у літній період, коли школярі на канікулах. Вони не живуть у готелях, бо це суперечить нашій місії, а зупиняються в прийомних сім’ях. Протягом цього часу учасники проходять 5 тем: повторне використання (reuse), зменшення (reduce), переробка (recycle), переосмислення (rethink), компостування (rot) — «5R» із англійської. Кожний день присвячено одній темі: як повторно використовувати, відновлювати й переробляти. Звичайно в нас багато гостей від різних ініціатив у цій сфері у Вірменії. На курсах TNAC ми намагаємося продукувати менше сміття, бути біостійкими та сортувати відходи. В останній день відвідуємо майданчик компостування й учимося на практиці робити компост із органічних відходів.
Ми ніколи не уриваємо зв’язок із нашими випускниками та бачимо, що їх підходи в житті сильно змінюються. Багато хто починає невеликий проєкт, наприклад, із переробки паперу, волонтерить... І хай я люблю повторювати, що ефект від освіти видно через покоління, ми вже помічаємо ці результати.
У 2016-2022 роках програми TNAC пройшло 220 осіб. Не перестаю дивуватися великій кількості дітей, які подають заявки, коли ми оголошуємо реєстрацію на літній курс. Я багато де працювала раніше, навіть в ООН, і мушу сказати, що 250-300 заявок — це дуже багато, особливо у Вайоц-Дзорі, де відсоток участі достатньо малий.
Може бути, такий ажіотаж тому, що ми робимо свої програми максимально цікавими. І найголовніше — повчаємо дітей, що світ залежить від однієї людини, і це — власне дитина. І вони вірять, бо це правда. Чому про озонові дірки вже особливо не говорять? Тому що певні заходи спрацювали й озонова дірка більше не є нагальною проблемою, вона закривається. Ми повинні застосувати цю саму практику стосовно пластику, щоби діти й молодь зрозуміли, що відмова від нього та сортування — це наше майбутнє. Це обов’язково окупиться через 10 років. У нашій сім’ї все використовувалося по максимуму не тому, що це екологічно чисто, схвалено зборами Мілана та Парижа, ні. Просто так жити було дешевше та вигідніше. Молоді ми завжди наводимо приклад: коли ви купуєте воду в пластиковій пляшці, то платите не за воду, бо у Вірменії вода з крану переважно придатна для пиття, а за пластикову тару, яку викинете через кілька хвилин. Ви викидаєте гроші на смітник? Ми спілкуємося з підлітками з такими посилами, їм цікаво. І в юнацькому віці віриш у себе більше, ніж будучи дорослим. Молодь вірить, що коли що-небудь почати змінювати, то це обов’язково зміниться.
2015 року я переїхала до Єревана, щоби продовжити навчання в університеті. Але зв’язків із рідним Вайком не втрачала. 2016 року я брала участь в екошколі, після чого вирішила, що у Вайку теж потрібно організувати невеликий освітній проєкт. Ми визначилися з назвою: TNAC — «Тренінги для неформальної освіти й активної громадянської позиції». Розробили курси про екологічну освіту, стійкий розвиток і безвідходну діяльність, але не було фінансування. Грошей не було навіть на проживання учасників, тому ми придумали запровадити модель прийомних сімей. Ця ідея дуже популярна в світі, ми самі бували в різних країнах як гості, та у Вірменії такої практики не було. На перші заняття TNAC нічого не витратили. А 2019 року заснували громадську організацію та молодіжний центр і успішно працюємо до сьогодні.
Починала я з Вайка не просто так. Так, там є знайомі, інфраструктура, легше провести будь-який захід, та це не єдина причина. Коли я була підлітком, у Вайоц-Дзорі, а у Вайку поготів, не було можливостей для самовираження та волонтерства. Подорослішавши, я вирішила створити їх для молоді Вайоц-Дзора. Невід’ємною частиною будь-якої програми для дітей є екологічні освіта й активність. Без екологічного активізму не може бути активної громадянської позиції. Інфраструктура у Вайоц-Дзорі не розвинута, і громадяни тільки зараз починають розуміти, що кидати сміття на вулиці — погано. Через місто текла сильно забруднена річка, яка бере початок у Сюнікській області та доходить до озера Севан. У неї скидали сміття мешканці прилеглих районів. Коли мене в 7-8 класах питали, в чому проблема мого суспільства, я завжди відповідала, що в смітті. Мені геть не подобалося бачити сміття на дорозі чи людей, які кидають його в річку.
Я народилась у великій сім’ї, нас було семеро. Ми мали невеликий город, курей і т.д. І використовували все по максимуму: одяг не викидали, поки не зношували до краю, їжа ніколи не опинялася у відрі для сміття, а діставалася курам. У певний момент це сформувалося в голові як спосіб життя. Для мене поняття «велика сім’я» та «менше витрачати» взаємопов’язані. На додачу я просто не люблю пластик, поліетилен, сміття.
Курси TNAC тривають 5-7 днів у літній період, коли школярі на канікулах. Вони не живуть у готелях, бо це суперечить нашій місії, а зупиняються в прийомних сім’ях. Протягом цього часу учасники проходять 5 тем: повторне використання (reuse), зменшення (reduce), переробка (recycle), переосмислення (rethink), компостування (rot) — «5R» із англійської. Кожний день присвячено одній темі: як повторно використовувати, відновлювати й переробляти. Звичайно в нас багато гостей від різних ініціатив у цій сфері у Вірменії. На курсах TNAC ми намагаємося продукувати менше сміття, бути біостійкими та сортувати відходи. В останній день відвідуємо майданчик компостування й учимося на практиці робити компост із органічних відходів.
Ми ніколи не уриваємо зв’язок із нашими випускниками та бачимо, що їх підходи в житті сильно змінюються. Багато хто починає невеликий проєкт, наприклад, із переробки паперу, волонтерить... І хай я люблю повторювати, що ефект від освіти видно через покоління, ми вже помічаємо ці результати.
У 2016-2022 роках програми TNAC пройшло 220 осіб. Не перестаю дивуватися великій кількості дітей, які подають заявки, коли ми оголошуємо реєстрацію на літній курс. Я багато де працювала раніше, навіть в ООН, і мушу сказати, що 250-300 заявок — це дуже багато, особливо у Вайоц-Дзорі, де відсоток участі достатньо малий.
Може бути, такий ажіотаж тому, що ми робимо свої програми максимально цікавими. І найголовніше — повчаємо дітей, що світ залежить від однієї людини, і це — власне дитина. І вони вірять, бо це правда. Чому про озонові дірки вже особливо не говорять? Тому що певні заходи спрацювали й озонова дірка більше не є нагальною проблемою, вона закривається. Ми повинні застосувати цю саму практику стосовно пластику, щоби діти й молодь зрозуміли, що відмова від нього та сортування — це наше майбутнє. Це обов’язково окупиться через 10 років. У нашій сім’ї все використовувалося по максимуму не тому, що це екологічно чисто, схвалено зборами Мілана та Парижа, ні. Просто так жити було дешевше та вигідніше. Молоді ми завжди наводимо приклад: коли ви купуєте воду в пластиковій пляшці, то платите не за воду, бо у Вірменії вода з крану переважно придатна для пиття, а за пластикову тару, яку викинете через кілька хвилин. Ви викидаєте гроші на смітник? Ми спілкуємося з підлітками з такими посилами, їм цікаво. І в юнацькому віці віриш у себе більше, ніж будучи дорослим. Молодь вірить, що коли що-небудь почати змінювати, то це обов’язково зміниться.